Вперше, легкий видих, легкий вдих, більше ніяких проблем… її очі сяяли радістю, вона розуміла, що це початок нового життя, або повернення до старого. Кращого. Їй здавалось, що вона прокинулась після жахливого сну, її останні два роки – це все сон і він закінчився, настав світанок і стало тепло у душі. Більше не буде ніяких страждань, ніяких проблем, вже не буде сліз і болю, не буде хвилювань. Тепер вона вільна, хоч з іншого боку самотня, але вона все це пережила, вона сильна. Її не лякає майбутнє, вона не відчуває болю від минулого, вона живе тепер, сьогоденням, живе без проблем. Їй добре як ніколи раніше, їй добре бути самій. Їй ніхто не потрібен. Вперше вона може щиро сказати – життя – прекрасне!
Сьогодні коли чекала маршрутку побачила дуже сумну картину… навпроти зупинки є м ясний магазин, так от у ньому впав чоловік на костилях, в нього нема однієї ноги… а впав тому що слизько… йому чоловік допоміг піднятись, але не пройшло і хвилини як він знову впав… цей же чоловік його знову підвів і допомогав йому вийти але той бідолашний майже знову впав тоді його просто винесли звідти… на порозі магазину калюжа… цей чоловік став у тій калюзі і об перся об стіну… а я намагалась уявити як він зараз почувається… мені стало боляче і лячно… я подумала про те як би жила я на його місці… це мабуть неймовірно важко… в таких випадках людина стає ще й моральною калікою бо інакшк ніяк… краще відразу померти… я незнаю хто був той чоловік може він заслуговав на те покарання а може й ні я ніколи цього не дізнаюсь… але осадок від цієї події в мене залишиться..