легкий вітерець віє і листя повільно пливе до землі униз... це вперше восени я помічаю красу цієї пори року, раніше я її не любила сама й не розумію чому... я стала помічати за собою що мені здається гарним даже мій спальний район, він здається якимось особливим, таємничим...
а що є більш тупим так те що я йшла сьогодні по хрещатику і зрозуміла що не вважаю цю вулицю гарною... мені миліше мій спальний район, хоча він і переповнений гопами та наркоманами то він хоч справжній, він не будує ілюзій, найбільш не щире місце в києві це його сердце-центр... там найбільше скупчення гною, бруду... люди там тусуються тільки для підкормлення свого власного пафосу...бо якщо вони не обосруть одне одного їхній пафос понизиться на одну одиницю...а це катастрофа.... це все бридко...а ще я сьогодні звернула увагу як вітрини, вивіски, реклама псують архітектуру... в центрі є декілька дійсно гарних будинків...але й воні зіпсовані... я зрозуміла що мені не подабається вся ця індрустріалізація...що це все псує..і цей клятий європейский приклад... ми стільки століть боролись за незалежність..і що тепер самі намагаємось бути від когось залежити і на когось бути схожими, йти за кимсь...то який був сенс взагалі одержувати свободу... люди найтупіші тварі...і мене це починає дратувати...навіщо їбати друг другу мозок якщо можно все вирішувати за 5 секунд...навіщо все ускладнювати і ставити якісь пригради, для кого, для чого? Невже не приємніше бути чесним… хоча б із собою, що саме ідіотське що більш за все ми обманюєм себе, ми вигадуємо собі свій світ і підбираємо людей які можуть належати до нього, ми не питаємо їх хочуть вони чи ні… ми ставимо їх у свої умови, ми створюємо гру… так хтось грає а кимось грають…
я люблю щирість та правду…я ненавиджу гру… але граю..і граю часто і отримую від цього не аби яке задоволення… а чому я граю? Бо не дозволю що б грали мною… я не дозволю собі слабкість… це не моє……. Я буду сукою і стервою, ви будете мене всі ненавидити, але навіть у грі я буду чесною і буду лишаться собою!